Апеляційний суд встановив, що «виток» інформації з ДБР був пов’язаний з протиправною бездіяльністю цього органу
Історія справи. У червні 2019 року Керуючий партнер АО «Головань і Партнери» Ігор Головань, надаючи правничу допомогу Президенту України (2014—2019) Петру Порошенку, надіслав до Державного бюро розслідувань заяву про можливе вчинення кримінального правопорушення Андрієм Портновим.
Згодом сам А. Портнов оприлюднив лист ДБР на адресу І. Голованя, у якому повідомлялося про начебто неналежне оформлення повідомлення про кримінальне правопорушення. Цей лист пан Портнов оприлюднив на декілька годин раніше, ніж його отримав сам І. Головань. Також важливо, що зі змісту цього листа неможливо було встановити, у відповідь на яку саме заяву він надсилався.
Це могло означати лише те, що невідома особа з ДБР «зливає» Андрію Портнову листування цього органу з адвокатами Петра Порошенка, а також інформує його про рух відповідних проваджень. Саме тому адвокат Головань звернувся до суду з вимогою визнати протиправною діяльность ДБР, яка уможливила поширення в інтернеті копії листа на адресу І. Голованя та змісту його заяви щодо А. Портнова.
Позов був обґрунтований, зокрема, тим, що такий «виток» порушив гарантії закону щодо адвокатської таємниці, у той час як ДБР зобов’язано забезпечувати додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом.
Окружний адміністративний суд м. Києва 29.01.2021 відмовив у позові. Однак, 16.06.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення і задовольнив позов.
Висновки апеляційного суду. Колегія суддів в судовому засіданні 09.06.2021 у присутності учасників справи, дослідила зміст відповідного посилання в інтернеті, оприлюдненого А. Портновим, та встановила, що за даним посилання дійсно розміщено фотокопію листа ТУ ДБР, адресованого І. Голованю.
Апеляційний суд встановив, що з «вказаного листа неможливо встановити зміст заяви адвоката Голованя до ДБР, але разом з тим, такий зміст заяви став відомий сторонній особі» (А. Портнову).
Також було встановлено, що на той час у ДБР навіть формально не було затверджено жодного внутрішнього акта щодо порядку використання, зберігання тощо службової інформації в органах ДБР, чим не забезпечено виконання вимог п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону «Про державне бюро розслідувань».
Нарешті колегія суддів не погодилася з висновком ДБР та суду першої інстанції, що оприлюднення вказаного листа не має ознак порушення адвокатської таємниці оскільки зі змісту вказаних норм вбачається, що зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності, підлягають захисту в статусі адвокатської таємниці.
